В рамках міського семінару шкільних бібліотекарів відбулася презентація  виховного заходу з елементами театралізації «Історія Коломиї: екскурс у минуле». Учні 2-Б класу коротко відтворили історію нашого краю від найдавніших часів до сьогодення.

 

Мета: познайомити учнів із короткою історією Коломиї, походженням її назви; з’ясувати, звідки ми дізнаємося про минулі події; розвивати артистизм, творчі здібності дітей, виразне читання; виховувати захоплення історією свого краю, любов до  землі наших предків.

 

Хід заходу

 

Слово вчителя. «Де б ти не був, а вдома краще», – так говорить народна мудрість. Справді, та земля, на якій ми народжуємось й живемо є найріднішою, бо тут жили наші діди й прадіди, тут житимуть наші нащадки. І саме від нас, людей, залежить історія, бо ми її творимо. Зараз ми погортаємо сторінки історії Коломиї, послухаємо вірші наших краян про це чарівне місто.

 

Звучить пісня про Коломию.

 

1 сценка «У бібліотеці»

Виходять троє учнів (два хлопчики та дівчинка – бібліотекар).

 

1 учень.  Ну і завдання нам задали із української літератури: написати реферат про історію міста Коломиї та ще й в зошиті!

2 учень. Так, замість того, щоб скачати реферат з Інтернету і піти пограти у футбол, мусимо йти в бібліотеку.

Описание: E:\Всі фото\Гімназія фото\Семінар Козяр\IMG_2577.JPG

Підходять до бібліотекаря.

 

1 учень. Добрий день!

Бібліотекар. Добрий день, діти, що вам потрібно!

2 учень. Нам треба написати реферат про історію міста Коломиї.

Бібліотекар. Ось, погляньте, тут є декілька книг.

1 учень. Це якісь великі книжки, а немає книжки, де дуже мало тексту?

Бібліотекар. Але ж Коломиї більше сімсот років, тому й книжки про неї великі.

2 учень. Давайте всі книжки, ми швидко попрацюємо в читальному залі.

Бібліотекар. Добре.

Описание: E:\Всі фото\Гімназія фото\Семінар Козяр\IMG_2578.JPG

 

Учні сідають за стіл, виймають зошити і починають писати. За роботою вони засинають.

 

Голос за сценою.

Галицько-Волинський літопис  –  літопис XIII століття, присвячений історії  Галичини і Волині. Зберігся в Іпатіївському літописному зведенні. Охоплює події 1201-1292 років. Вважається головним джерелом з історії Галицько-Волинського князівства.

У цей час на сцену виходить літописець, сідає за стіл за стіл і починає писати.

 

2 сценка «Про походження назви міста Коломиї»

 

Голос за сценою. 1214 рік. Галицько-угорський король Андрій ІІ укладає угоду з краківським князем Лєшком Білим. Обидва походом рушають на Галич і здобувають його. У результаті західна частина Галицьких земель відходить до Лєшика Білого. Інша ж частина стає власністю короля Андрія ІІ, а згодом його сина Коломана, якого у 1215 році коронують.

 

На сцену виходить король Андрій і  сідає на крісло. Дзвонить в дзвінок.

Виходить слуга.

 

Слуга. Слухаю вас, ваша величносте.

Король. Поклич мого сина Коломана та його дружину Соломію.

Слуга. Вже виконую.

 

Виходять царевич і його дружина.

 

Разом. Вітаємо тебе, батьку (низько вклоняються).

Король. Сину мій, Коломане, ти знаєш, що мій похід в Галичину був успішним. Але я вже старий, щоб керувати в Угорщині й Україні. Пора вже й тобі опанувати цю справу. Бери свою дружину Соломію і вирушайте до Галича.

Коломан. Батьку, а чим той Галич кращий від нашої Угорщини?

Король. Там є одне поселення дуже багате на поклади солі. Тільки воно ще не має своєї назви. Придумаєш сам, як назвати те місто.

Соломія. А чи є там якість ріки?

Король. Так, є там величезна ріка, яку місцеве населення називає Миєю.

Соломія. Тоді й назвемо це місто на честь мого чоловіка і річки – Коломиєю.

Король. Гарна назва. Добре, не гайте часу, вирушайте до Коломиї.

Описание: E:\Всі фото\Гімназія фото\Семінар Козяр\IMG_2579.JPG

 

 

Виконується український танець.

 

Описание: E:\Всі фото\Гімназія фото\Семінар Козяр\IMG_2581.JPG

 

 

Літописець знову бере перо в руки і  пише(промовляючи вголос):

 

Перша згадка про Коломию датується серединою ХІІІ століття (1241). Коломия починалася як фортеця, що охороняла Попрутську оборонну лінію.

Згодом, у тому ж ХІІІ столітті, укріплений центр Коломиї перемістився на місце, де тепер розміщена Коломийська ратуша. Усередині XIV століття галицькі землі захопила Польща. У ті часи тут була збудована фортеця.

 

Читання вірша Дмитра Гриньківа «Коломия – легенда».

 

Легендами ти оповита

Прадавня й сильна Коломиє, -

Твій образ в писанці відбитий, -

Тобі вклоняється наш Київ.

Твої дороги пам’ятають

Ще босий слід Франкових ніг…

Тут Довбуша четвертували,

Який за свій народ поліг.

І було й сумно й біль кровавий

Від чужинців обпік лице,

Ворожі нелюдські облави

Відбились в камені про це.

А вулиці сповнялись шумом

Веселих юнаків із Січей, -

Трильовський втілив свої думи

І Коломия знову кличе

До себе в гості файних газдів.

Чайковський з козаками йде

І Сагайдачний ген з-за моря

На чайках козаків веде.

Та не закінчений той розділ,

Коли у місті він буде.

Живе у тобі непокора, -

Ти пережила скільки влад!

Легендою ти стала в горах,

В нову добу розців твій сад!

 

Читець. Подальші відомості з історії Коломийщини черпаємо із енциклопедії історії України, енциклопедії Коломийщини та інших праць істориків, зокрема польськомовної книжки Леопольда Вайгеля «Нарис про місто Коломию»                    (1877 р.).

 

Читець. 1405 року Коломия отримала Магдебурзьке право, яке і захищало в першу чергу права чужинців, але і надавало певні привілеї  –  магістрат одержав право відкрити кілька власних цехів і майстерень, а також збирати на потреби міста податки з навколишніх сіл. У Коломиї пожвавилась торгівля, зокрема, так звані «коломийці» активно гандлювали сіллю, яку здобували у краї; розвивались ремесла.

У 1411 році на 25 років і у подальшому декілька разів з політичних міркувань Коломийський замок опинявся під владою молдавських управителів.

У XVI-XVII століттях Коломия зазнала значних руйнувань під частих турецьких і татарських нападів, і була вщент сплюндрована в 1589 році.

 

Читання вірша Надії Голіней «Коломия, рідне місто».

 

В Коломию, в рідне місто

Я повернусь назавжди,

Де пісням гуцульським тісно,

Де в цвіту стоять сади.

Тут щебечуть соловейки,

Сині гори вдалині,

А над Прутом, понад Прутом

Линуть жарти голосні.

Я іду сюди здалека,

Як на свято, на парад.

Принесе тепло лелека

І маленьких лелечат.

Десь у житі перепілки

Дзвінко голос подають,

А цимбали і сопілка

Весільної виграють.

Я вернулась в Коломию,

В рідне місто, в рідний дім.

В ранішній росі умиюсь –

Назавжди залишусь в нім.

 

Читець. У 1612 р. татари і волохи тричі нападали на Покуття, в 1618 р. - чотири рази, в 1621 та 1624 рр. по два рази. Найбільше терпів Коломийський повіт, через який татари за цей час проходили 24 рази. Коломия тоді тричі була спалена і зруйнована.

Під час чергового нападу в 1626 р.в місті вже нікому і нічим було чинити опір ворогу. Після такої руїни Коломию потрібно було відбудовувати заново. Враховуючи незахищеність міста перед нападами чужинця, а також близькість будинків до Пруту, що постійно своїми водами завдавав шкоди коломиянам, місто було перенесене далі на північ, на територію теперішнього центру. Новий коломийський замок був вибудований на пагорбі, на якому пізніше розмістилося подвір'я міської гімназії.

На новому місці був збудований домініканський монастир. Основні його споруди знаходились там де сьогодні стоїть церква св. Михаїла. На схід від нього був монастирський цвинтар. Згодом, після ліквідації ордену домініканців у                1788 р., монастир закрили, а його приміщення передали магістрату. В 1855 р. на місці монастиря збудували церкву святого Михаїла.

 

Читання вірша Лева Штейнберга «Дорога до храму»

 

До храму йдуть дорогами й стежками,

Несуть до храму зболені серця,

І, з’єднані таємними нитками,

Гріхів прощення молять від Отця. 

 

Храм всіх єднає: молодість і старість,

Мужів учених і сільських бабусь.

Коли ж дізнатись схоче Вища благість,

Хто із нас грішний, перший відізвусь.

 

У Храмі рівні всі: і благочинний,

І той, хто батька рідного продасть.

Одна молитва, винний, чи невинний,

Одне прощення святотець віддасть.

 

 

І лиш тоді, коли найбільший грішник

Перед розп’яттям скаже: «Я винюсь»

І клятву ствердить, я, простий і грішний,

Святому Храму низько поклонюсь.


Читець. Середньовічна Ринкова площа в Коломиї суттєво відрізнялася від теперішньої. За писемними свідченнями це була велика незабудована площа з ратушею посередині. У 1865 р. пожежа знищила давню ратушу (з усім магістратським архівом) і велику частину навколишніх будинків. Тому в 1877 р. на розі площі звели нову ратушу, а посеред ринку "місто збудувало блок домів для погорільців". З того часу в Коломиї почали з'являтися муровані кам'яниці, поступово витісняючи старі дерев'яні будівлі.

Велике значення надавалося торгівлі. Місто мало особливі привілеї, які забороняли купцям під загрозою втрати товару торгувати по селах, а виключно тільки в Коломиї. Крім того, купцям категорично забороняли обминати Коломию. Подібні привілеї були на торгівлю сіллю, а також на право користування на ярмарку тільки коломийською вагою.

 

3 сценка «Ярмарок»

 

Виходять торговці з різними товарами і розкладають їх на столі.

 

1 учень. Коломийська сіль – найкраща в світі,

Без неї жодну страву не зварити.

Купуйте сіль, скоріш придбайте

Товар найкращий – не забувайте.

 

2 учень. Погляньте цибуля яка уродила

Велика ріпчаста

Ну справжнє диво

Цибулю на зиму собі запасайте

Куштуйте, варіть і сирою вживайте.

 

3 учень. Лоточків із яблуками не минайте

Які до смаку вам такі й вибирайте

 Сортів тут багато усі вони різні

Ось яблука ранні, ось яблука пізні.

 

4 учень. Купуйте, купуйте  усі бараболю.

Варіть і смажте із сіллю без солі    

Сто страв господиня з картоплі зготує 

Картопля як хліб,вона всїх нагодує.

 

5 учень. Купуйте капусту вона вітамінна

і солена в бочці в салатах відмінна

У борщику в сулі в смачних голубцях

І смажена в маслі і терта в млинцях.

 

Виходить купець.

 

Купець. От скільки всього понавозили: і цибуля, й яблука, картопля, сіль.

( підходить то торгівця з мішком)

Купець. Куме!

Кум. Га!

Купець.  А що будете просити за поросят?

Кум. Та! Дарма віддав би, так жінка зїсть.

Купець.  Що не їдять?

Кум. Не їдять.

Купець. От би їм апетит куми.

Кум. Ого, тоді б їм ціни не було. Хто б їх на базар повіз!

Люди! Налітай на поросят!

Світ ще таких не бачив їдять все підряд, ростуть як на дріжджах.

Якби було чим годувати нізащо не продав би, налітай,

Купець. Що?Та вони ще й вас з’їдять. Як не вони, то жінка точно!

Кум. Ой не кажіть, ходімте краще послухаймо, як пісні співають.

Описание: E:\Всі фото\Гімназія фото\Семінар Козяр\IMG_2569.JPG

Звучать коломийки.

 

Читець. В 30-х рр. XIX ст. серед прогресивної частини коломийської інтелігенції твердо сформувалася думка про нагальну потребу відродження української мови, культури, народних традицій, звичаїв. Цьому особливо сприяли погляди М.Шашкевича, Я.Головацького, І.Вагилевича, авторів збірки "Русалка

Дністровая" 1837 р., ідеї якої знаходили в Коломиї найпалкіших прихильників і однодумців. Той період заклав основи культурно-мистецьких традицій в Коломиї, започаткував зародження театру і читалень. Тоді ж вперше на засіданні окружної Руської ради Микола Верещинський говорив про необхідність відкрити гімназію.

 

Читання вірша Аліни Попелюк «Альма-матер».

 

Ти наша молитва і наша принада,

Ти наша цілюща джерельна вода,

Ти наша домівка і наша розрада,

Тому не ляка нас ніяка біда.

 

Тут наші закони, тут наше коріння,

«Шляхетність і праця» - наш гордий девіз,

Пізнати науку – то справжнє горіння,

І кожен до цього свідомо доріс.

 

Дерзати в навчанні – свята наша справа,

Учитель і учні – єдина сім’я.

Про наше життя хай луна добра слава.

Високо несем гімназистів ім’я.

 

Пролинуть роки, та ніхто не забуде

Навчальні уроки, уроки життя.

Гімназії жити, гімназії бути,

Ніхто ж бо не змінить законів буття.



Читець. 1860 р. в місті була відкрита друкарня М. Білоуса, в 1865 р. стала виходити перша газета "Голос народний", а в 1867р. започатковане книговидання. Після довгого домагання у 1861 р. відкрили гімназію, в 1876 р. - гончарну школу, в 1892 р. - школу деревного промислу та низку загальних початкових шкіл.

1877 р. було засноване товариство "Просвіта", а в 1895 р. - "Коломийський Боян". Місто пустило в світ більше сотні поетів, письменників, публіцистів, понад 70 художників, майже 30 артистів, композиторів, співаків. Вони і вивели згодом Коломию на рівень визначного культурно-освітнього та мистецького центру Галичини.

 

 Читець. На початку ХХ століття триває українське національне відродження у Галичині, в тому числі і в Коломиї, — будується Народний дім, відкривається українська державна гімназія, влаштовуються Січові свята, споруджується пам'ятник Тарасові Шевченку.

Важким випробуванням для міста стала Перша світова війна — Коломия була в зоні бойових дій, декілька разів її займали різні війська, місто зазнало грабунків та руйнацій.

28 березня 1944 р. радянські війська визволили Коломию. Місто піднімалося з руїни і поверталося до життя.

Почалася відбудова міста, але одночасно значну частину місцевої інтелігенції арештували і вивезли в Сибір, потерпіли католицькі священники, було зруйновано та перебудовано деякі храми.

Відступ німецьких військ та захоплення Галичини Червоною армією ознаменували собою початок нової епохи в житті краю і Коломиї зокрема, радянської, яка тривала майже 50 років.

 

Читання поезій Марти Томенко із збірки «Скорбона звуку».

* * *

Довкола

Міста Кола

Блукають колом

На видноколі

За частоколом

Викотилось Коло.

* * *

Замаївся май

У Коломайї

Зеленоока Майя

Оманливо-грайлива

Мружиться

Підклепує

Усміхається

Регоче

На порозі Літа!

Літо!

Літо!

Завиває звук

Спів небес

Долинами долинає

Сміх.

 

Читець. Часи незалежності

У 1993 р. створено Коломийсько-Чернівецьку єпархію УГКЦ, управління якої розміщене у будинку колишнього МК КПУ.

Зазнала реорганізації й низка навчальних закладів міста:

·      всі школи перейшли на десятирічне навчання та українську мову викладання;

·      на базі школи № 10 відкрито Коломийський навчально-виховний комплекс № 10;

·      школу № 9 перепрофільовано на Коломийський природничо-математичний ліцей;

·      відновлену гімназію ім. М. Грушевського розміщено в будинку ліквідованої школи-інтернату;

·      засновано два вищі навчальні заклади.

Відродження правдивої історії спонукало до відкриття в Коломиї нових пам'ятників:

·      20 вересня 1992 р. — Михайлові Грушевському;

·      22 серпня 1993 р. — Тарасові Шевченку;

·      19 жовтня 1997 р. — Кирилові Трильовському;

·      22 серпня 1999 р. — статуї  Божої Матері «За щасливе повернення з фронтів війни, тюрем, концтаборів»;

·      3 листопада 2001 р. — воїнам-інтернаціоналістам;

·      5 січня 2008 р. — борцям за незалежну Україну;

У місті працюють Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського, у приміщенні колишнього «Народного дому», музей "Писанка", музей історії Коломиї.

У 2009 році Коломию було названо «Найбезпечнішим містом» України за версією журналу «Фокус».

 

Читання поезії Любові Цеплої «Моя Коломия»

 

Там, де сині Карпати гордо небо тримають,

І де Прут швидкоплинний сріблом хвиль гомонить,

Де музики троїсті на весілля скликають –

Там моя Коломия в небо гордо глядить.

Величаві будівлі і озера блакитні,

Пишні парки і сквери в прохолоду манять.

Люди тут щиросердні, і ласкаві, й привітні,

А заквітчані липи ароматом п’янять.

Тут живуть мої друзі і велика родина,

Все у пестощах квітів, мов веселка, буя.

Це моя Україна, це моя Батьківщина,

Коломия кохана – пісня й доля моя.

Вас повік зачарує, наче писанка, місто,

Хлібом-сіллю зустріне, у обійми візьме.

Подарує з пісень вам найкраще намисто

І по вулицях тихих своїх поведе.

Там, де шум смерековий й полонини у цвіті,

Над Карпатами ніжно сонце долі сія.

Там моя Коломия – найкраща у світі,

Величава красуня, найкраща земля.

 

Читець. Вивчення історії Коломиї активно триває й досі. Заслуга у цьому гурту краєзнавців, які не покладаючи рук працюють у дослідженні історії нашого міста. Плодом їхньої праці є серія «Коломийська бібліотека». Засновником та упорядником цієї серії є Валерій Ковтун, директор Коломийського педагогічного коледжу. На сьогоднішній день світ побачили такі книги, як  «Нарис про місто Коломию» Леопольда Вайгеля, «Колумб з Коломиї», яку написав Микола Савчук, «Світочі Галицького відродження», автор якої є Микола Васильчук. Володимир Глинський видав «Щоденник 1916-1920 рр.». Також видані «Золота доба Коломийської листівки» Валерія Ковтуна, «Феномен Коломийського краєзнавства», видана у співавторстві Миколи Савчука та Миколи Васильчука. Останньою із згаданої серії побачила світ книга Степана Андріїшина «Коломия у міжвоєнний період 1919-1939». 

Зараз ми ще раз пройдемося сторінками історії нашого краю, і в цьому нам допоможуть поштові листівки, які зібрав та упорядкував директор педагогічного коледжу Валерій Ковтун.

 

Демонстрація презентації «Історія Коломиї у поштовій листівці».

 

Слово вчителя. Дякуючи саме книгам та тим людям, які їх писали ми сьогодні можемо дізнаватися про історію рідного краю. Літописці та історики залишили нам документальні відомості, а письменники та поети змальовували Коломию художнім словом. Ми прослухали поезії Дмитра Гриньківа, Надії Голіней, Любові Цеплої, Марти Томенко, Лева Штейнберга, а також учениці гімназії Аліни Попелюк.

Закінчити наш захід хотілося б словами покійного Дмитра Гриньківа:

Коломия – це слава,

Наша гордість, наш дім.

Тут творилась держава, -

Ми її збережімо.

 

 

 

 

 

© 2013 Тетяна Пашник